Процесуальний Кодекс України
Розділ 1: Загальні положення
Стаття 1. Слідство - це комплекс заходів щодо з'ясування обставин, пов'язаних із правопорушенням, для встановлення обстановки та характеру злочину, а також осіб, винних у скоєнні злочину.
Стаття 2. Слідчі дії.
Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний ініціювати розслідування у таких випадках:
- Якщо працівник став безпосереднім очевидцем правопорушення.
- Якщо виявлено явні сліди злочину.
- Якщо потерпілі чи очевидці звернулися з проханням відреагувати на правопорушення, очевидцями якого вони не є.
Стаття 3. Принципи проведення розслідування.
1) Адекватність - співробітник зобов'язаний діяти професійно, не перевищуючи своїх посадових повноважень і максимально точно розібратися у справі перш ніж робити висновки.
2) Невідкладність - співробітник зобов'язаний відреагувати на правопорушення та почати діяти без необґрунтованих зволікань.
Стаття 4. Передача справи.
У разі, якщо працівник з об'єктивних причин не може або не уповноважений продовжувати розслідування, він зобов'язаний передати його уповноваженому співробітнику з докладом усіх відомих обставин справи. А також передати підозрюваного, якщо його було затримано.
Стаття 5. Письмова звітність.
Справа повинна вестись з письмовою звітністю у випадках, передбачених внутрішнім регламентом, або у разі необхідності передачі справи до суду.
Стаття 6. Перелік слідчих дій:
- Порушення справи (прийняття заяви чи фіксація порушення).
- Допит (Свідків, потерпілих, підозрюваного, експертів).
- Оперативно-розшукові заходи (оголошення орієнтування).
- Затримання (короткочасне обмеження волі на час розслідування).
- Арешт (різновид кримінального покарання).
- Додатковий перелік слідчих дій:
- Огляд.
- Обшук.
- Виїмка.
- Впізнання.
- Перевірка свідчень.
- Провадження судової експертизи.
- Контроль та запис переговорів.
- Слідчий експеримент.
Стаття 7. Виконання службових обов'язків.
Під виконанням службових обов'язків співробітниками розуміється:
- Виконання посадових обов'язків, встановлених відповідно до статутів, внутрішніх актів, постанов, законів України.
- Виконання наказів чи розпоряджень керівника (начальника).
- Дії спрямовані на захист життя, здоров'я, честі та гідності особистості, суспільства та держави.
Розділ 2: Процес затримання
Стаття 8. Затримання - це міра короткочасного позбавлення людини права на свободу, яка здійснюється на підставі процесуального кодексу. Затримання не вважається мірою покарання, воно носить виключно позасудовий характер і в сукупності з іншими передбаченими законом засобами та методами дозволяє правоохоронцям зібрати необхідні відомості (достатню доказову базу) для вирішення питання про можливість або неможливість застосування до особи будь-якої відповідальності.
Стаття 9. Затримання підозрюваного.
Особа може бути затримана за підозрою у скоєнні злочину, за яку може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі або штрафної санкції.
Примітка: Інкримінація статті на даній стадії є незаконною і прирівнюється до порушення Конституційних прав громадян та презумпції невинності.
Стаття 10. Затримання проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав.
- Коли особа застигнута в момент скоєння злочину або безпосередньо після її скоєння, працівник правоохоронних органів.
- Коли на підозрюваному чи його одязі, при ньому чи у його оселі будуть виявлені явні сліди злочину.
- Коли є фото чи відео фіксація скоєного злочину цією особою.
- Якщо є нормативний документ або указ уповноваженої особи.
- Коли є орієнтування на транспортний засіб чи цю особу.
- Коли особа перебуває в державному розшуку за статтею.
Стаття 11. Порядок затримання особи.
Затримання особи при веденні слідства проводиться в наступній послідовності:
1) Зупинити транспортний засіб або людину за порушення.
2) Підійти представитись, назвати своє звання, назву державного органу, ім'я та прізвище. За необхідністю надати посвідчення.
Виключення: Дозволяється здійснити пункт 2 цього розділу, після затримання лише у випадку, якщо людина втікає!
3) Назвати людині причину його зупинки/перевірки/затримання.
4) Запросити паспорт на перевірку.
Примітка: якщо особа відмовляється надати паспорт, робимо попередження. Якщо на попередження людина не реагує, дозволяється здійснити затримання з відігровкою сканеру для відбиття пальчиків в будівлі держ.установи.
5) Перевірити особу по базі розшуку та якщо людина знаходиться в розшуку затримати його.
6) Повідомити людині права та обов'язки:
Виключення: Якщо місце затримання є небезпечним, права та обов'язки можна роз'яснити у приміщенні державної установи.
-Ви маєте право на адвоката, якщо у Вас немає свого адвоката, він буде наданий Вам державою безкоштовно.
-Ви маєте право на телефонний дзвінок.
-Ви маєте право зберігати мовчання.
-Все, що ви скажите, буде використано проти Вас у суді.
7) Затримуєте його та привозите до КПЗ, але укладати до КПЗ не спішіть.
8) Якщо особа захотіла скористатися своїми правами, надаєте людині можливість на це:
Примітка: Однак співробітник не може розпочати процес арешту (не стосується приводу підозрюваного до місця позбавлення волі в ДКВС).
-НПУ/СБУ зобов'язані чекати відповіді від адвоката через рацію департаменту протягом 2 хвилин.
-Після отримання відповіді, співробітник також зобов'язаний чекати ще 3 хвилини, що прирівнюється до процесуальної паузи для уточнення часу прибуття адвоката.
У разі, якщо 1) відповіді на запит адвоката та 2) інформації про час прибуття не було отримано протягом 5 хвилин загалом, співробітник має право продовжити процесуальні дії без адвоката.
9) Встановивши особу, видаєте людині розшук, штраф та інше, якщо на те є причини.
Примітка: У разі необхідності, доставити підозрюваного у поліцейський відділок, штаб-квартира СБУ або інше місце дізнання .
Після приводу підозрюваного в місця позбавлення свободи та до процедури арешту , затриманий має право на один телефонний дзвінок , який за тривалістю не повинен перевищувати більше 2 хвилин.
Стаття 12. Затриманного може бути передано від одного співробітника правоохоронного органу іншому, причому основою затримання для того, хто прийняв підозрюваного співробітника є сам факт передачі йому особи.
Стаття 13. Суб'єкти затримання.
У процесі затримання можуть брати участь :
- Співробітник або співробітники правоохоронних органів , що є безпосередніми ініціаторами процесуальних дій.
- Керівництво затриманого, у разі порушень від держ.службовця.
- Затриманий щодо якого проводяться процесуальні дії.
- Адвокат, приватний адвокат, за наявності письмового договору.
Примітка: Державний адвокат надається державою безкоштовно, у цьому випадку договір не потрібен , оскільки державний адвокат має трудовий договір з державою, яка надає громадянину адвоката згідно конституційним нормам.
- Державний адвокат у разі усного запиту підозрюваного.
- Прокурор може бути присутнім при затриманні.
Примітка: Ніяких інших третіх осіб у процесі затримання бути не повинно. Співробітники правоохоронних органів вправі вимагати відійти від місця затримання на 5 метрів всіх громадян.
Стаття 14. Повідомлення про затримання.
У випадку якщо стало відомо, що затримуваний за статтями КК є держслужбовцем, співробітник який проводив затримання зобов'язаний повідомити про це рацію департаменту за наступною формою: Затриманий “Дімка Дайшенко” НПУ Київ.
Стаття 15. Підстави звільнення підозрюваного.
Підозрюваний підлягає звільнення, якщо:
- Не підтвердилась підозра у скоєнні злочино.
- За порушення не передбачено заходи припинення у вигляді ув'язнення під варту.
- Затримання було вироблено з порушенням процесуального Кодексу.
- Пройшло більше 20 хвилин з моменту затримання і не було обрано запобіжний захід у вигляді висновку під варту.
Примітка: Перебіг даного терміну зупиняється на час проведення допиту, також за рішенням Генеральної прокуратури процесуальний час може бути призупинено.
- Угода зі слідством, у разі якої має місце бути надання цінною інформації для слідства.
- Порушено Конституційні права громадянина.
Стаття 16. Права затриманого:
1) Затриманий має право на адвоката.
2) Затриманий має право на 1 телефонний дзвінок (в присутності поліцейського) не більше 2 хвилин.
3) Затриманий має право зберігати мовчання.
4) Затриманий має право на послуги перекладача.
5) Все, що затриманий скаже, може бути використано проти нього в суді.
Стаття 17. Обов'язки співробітника, що виконує затримання:
- Співробітник зобов'язаний вести відеозапис затримання, а також надати його адвокату/прокурору для ознайомлення за першою вимогою.
- Співробітник зобов'язаний роз'яснити затриманому, адвокату або прокурору причини затримання за першою вимогою.
- Співробітник, який виконує затримання, зобов'язаний представитись за наступною формою: Назвати свою посаду, спеціальне звання, ім'я та прізвище, а також на вимогу громадянина або адвоката/прокурора надати своє посвідчення для ознайомлення.
Стаття 18. Затримання державних співробітників.
1) У разі якщо відомо те, що затриманий є державним службовцем, співробітник, який проводив затримання, зобов'язаний викликати керівництво затриманого та співробітника Прокуратури України. На якийсь час очікування відповіді зазначених осіб, час затримання заморожується, але не більше, ніж на 10 хвилин.
Примітка:
- У випадку неможливості прибуття співробітника Прокуратури, процедура поновлюється. У випадку відповіді прокурора в рацію, час затримання заморожується до його приїзду .
- У випадку неможливості прибуття керівника затриманого , прокурор або особа , яка виробляє затримання , зобов'язане у найкоротші терміни повідомити керівництво затриманого про затримання підлеглого. У випадку підтвердження провини підпорядкованого, посібник з першого вимогою зобов'язується припинити з ним трудові відносини.
- Визнання факту приладдя затриманого до державних організаціям може бути тільки шляхом ідентифікації його ставлення до службових організацій через наявність бейджа, посвідчення або підтвердження його особи через базу даних.
2) Після приїзду керівництва затриманого та співробітника Прокуратури України, співробітником, який здійснив затримання, повинні бути представлені докази вчинення правопорушення затриманим. Співробітник Прокуратури дає оцінку правомірності затримання та встановлює наявність злочинного дії у дії ( або злочинного бездіяльності ) затриманого. У випадку, якщо співробітник Прокуратури не визнає наявності злочинного дії у дії (або злочинного бездіяльності) затриманого або не згоден із рішенням співробітника, що здійснює затримання , справа передається до суду, а затриманий співробітник моментально усувається до повного закінчення розгляду або постанови / рішення суду.
3) У разі якщо співробітник Прокуратури визнає наявність злочинного дії у дії (або злочинного бездіяльності) затриманого, керівництво затриманого зобов'язано припинити з ним трудові відносини, співробітник зобов'язаний зафіксувати своє рішення документально протягом 6 годин з моменту виносу вердикту, а процесуальні дії щодо нього продовжуються.
Примітка: Якщо співробітник держ.організації не повідомив уповноваженій особі, яка виробляє затримання про свою належності до держ.організації, то уповноважена особа звільняється від відповідальності.
Стаття 19. Повноваження щодо затримання держ.службовця регламентуються згідно із законом про структуру що проводила затримання.
Стаття 20. Суміжним етапом затримання та арештує, за необхідності, привід підозрюваного у місця позбавлення свободи для подальших слідчих дій.
Стаття 21. Особливий порядок затримання на підставі ордерів та інших нормативних документів .
1) Повідомити затриманому номер та назва документа, що є підставою для затримання
2) Зробити арешт або взяти під варту в КПЗ.
Розділ 3: Процесс арешту
Стаття 22. Арешт – це різновид кримінальної покарання, при якому особа позбавляється права на волю на строк, передбачений КК України.
Стаття 23. Порядок арешту.
Якщо в ході слідчих дій буде доведено вину затриманого, то співробітником правоохоронних органів, після затримання повинен бути зроблено арешт особи у наступній послідовності:
- Здійснити вторинний обшук.
Примітка: При вторинному обшуку необхідно зробити вилучення всіх нелегальних елементів .
- Встановити особу затриманого
- Роз'яснити причину арешту підозрюваному.
- Помістити його в місце відбування покарання на ту кількість часу, який передбачено Кримінально-адміністративним Кодексом України .
Стаття 24. Співробітники НПУ/СБУ під прикриттям, після затримання підозрюваного зобов'язані передати затриману особу офіцерам при виконанні для подальшого арешту.
Стаття 25. Повноваження співробітників під час проведення арешту.
1) Співробітники СБУ/НПУ можуть поміщати затриманих у місце позбавлення волі.
2) Співробітники ЗСУ зобов'язані передавати затриманих іншим співробітникам держ.структур, що знаходяться в місці оформлення.
Розділ 4: Фото та відео фіксація
Стаття 26. Здійснення фіксації.
Співробітник правоохоронних органів або його напарник зобов'язані вести відеофіксацію під час вчинення правопорушення зі сторони цивільних / державних осіб у будь -якій формі, а також проведення процесуальних дій із зафіксованим фактом правопорушення.
Стаття 27. Строки зберігання фіксації.
1) Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний зберігати відеофіксацію на захищених серверах організації протягом 7 днів з моменту запису.
2) Якщо щодо на співробітника подана позовна заява / звернення до прокуратури, то такий співробітник не має права видаляти будь-які записи, що стосуються того чи іншого у справі на якийсь час дослідницької перевірки , розслідування.
Примітка: Співробітник повинен бути повідомленний про початок розглядів зі сторони прокуратури.
Розділ 5: Обшук
Стаття 28. Підозрюваний може бути підданий особистому обшуку у випадках:
- Під час затримання/арешту.
- Відповідного ордеру.
Виняток: Особистий обшук проводиться залежно від обставин.
Стаття 29. Обшук житла та приватної власності проводиться тільки за наявності відповідного ордеру.
Стаття 30. Обшук особистого автомобіля може проводитися без ордеру в наступних випадках :
1) Якщо авто було помічено за порушенням КК, необхідно мати відеозапис порушення.
2) Якщо у підозрюваного було виявлено під час обшуку державну/нелегальну зброю, а також наркотичні засоби, у присутності власника автомобіля.
3) Знаходження транспортного засобу на території призначеній для рибальства у присутності власника автомобіля.
4) За умови, якщо транспортний засіб знаходиться в орієнтуванні.
5) За умови, якщо на автомобілі закріплені державні номери, які не відповідають зазначеним у техпаспорті.
Розділ 6: Принципи процесуального кодексу
Стаття 31. Принцип невинності.
1) Обвинувачений вважається невинним, доки його винність у скоєнні злочину не буде доведена.
2) Підозрюваний чи обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Тягар доведення обвинувачення та спростування доводів, що наводяться на захист підозрюваного або обвинуваченого, лежить на боці обвинувачення.
3) Усі сумніви у винності обвинуваченого, які не можуть бути усунені у порядку, встановленому цим Кодексом, тлумачаться на користь обвинуваченого.
4) Обвинувальний вирок не може бути ґрунтуватися на припущеннях.
5) Особа, чию особу чи майно було піддано необґрунтованому обшуку чи арешту, має право оскаржити це у суді. У такій судовій справі сторона, яка проводила затримання, має довести правомірність своїх дій.
Стаття 32. Неприпустимі докази.
1) Будь-яка інформація, отримана від затриманого під час допиту до того, як йому було зачитано його права, навіть якщо є аудіо або відеозапис, де обвинувачений дає свідчення проти себе.
2) Показання потерпілого, свідка, засновані на здогадках, припущенні, слуху, а також свідчення свідка, який не може вказати джерело своєї обізнаності.
3) Докази, здобуті незаконним шляхом, коли було порушено положення чинних нормативно-правових актів (вилучення зброї без належних на те підстав, без ордера на обшук особистого транспорту, медіаматеріали піддані монтажу/склейкам, докази здобуті шляхом погроз та шантажу тощо).
Розділ 7: Охорона прав і свобод громадянина
Стаття 33. Суд, прокурор, правоохоронці зобов'язані роз'яснювати підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, а також іншим учасникам розслідування або судочинства, обов'язки та відповідальність і забезпечувати можливість здійснення цих прав.
Стаття 34. За наявності достатніх даних про те, що потерпілому, свідку, іншим учасникам розслідування або судочинства, а також їхнім близьким родичам загрожують убивством, застосуванням насильства, правоохоронні органи вживають у межах своєї компетенції щодо зазначених осіб будь-яких заходів безпеки.
Стаття 35. Суд, прокурор, співробітник правоохоронних органів зобов'язані негайно звільнити будь-якого незаконно затриманого або позбавленого волі людини.
Стаття 36. Особа, щодо якої в якості запобіжного заходу обрано взяття під варту, а також особа, яка затримана за підозрою у скоєнні злочину, повинна утримуватися в умовах, що не виключають загрозу його життю та здоров'ю.
Стаття 37. Обмеження права громадянина на таємницю листування, телефонних та інших переговорів допускається лише на підставі ордера.
Розділ 8: Право на оскарження дій під час затримання
Стаття 38. Громадянин має право оскаржити дії правоохоронних служб, подавши скаргу на співробітника керівнику відповідного відомства. Керівник має право стягнути дисциплінарну та кримінальну відповідальність зі свого співробітника та скасувати рішення, винесені таким співробітником.
Стаття 39. Громадянин має право звернутися зі скаргою на співробітника правоохоронного відомства Міністерству Юстиції, після чого ініціюється прокурорська перевірка та порушення кримінальної справи проти працівника, якщо буде виявлено порушення.
Стаття 40. Громадянин має право оскаржити дії правоохоронців подав позов до суду. Під час судового розгляду працівник, який проводив затримання, виступатиме з боку обвинувачення, і повинен буде довести обґрунтованість своїх дій.
Стаття 41. Громадянам надається 48 годин з моменту затримання або винесення покарання для подання оскарження дій правоохоронців, після чого рішення, винесені правоохоронцями, набирають законної сили.
Стаття 42. Випускати громадян під заставу мають право лише адвокати, які перебувають у колегії, з повним списком колегії адвокатів можна ознайомитись у відповідному розділі на порталі держави.