Кримінальний Процесуальний Кодекс Центральної України
Глава I - Загальні положення
Стаття 1. Кримінальний Процесуальний Кодекс Центральної України
- Кримінальні процесуальні дії, та їх порядок визначається виключно Кримінально Процесуальним Кодексом (КПК)
- Цей кодекс, складений на основі положень Конституції Центарльної України, та інших нормативно-правових актів.
- Зміни до кодексу вносяться виключно Верховною Радою Центральної України, за згодою з адміністрацією.
Стаття 2. Цей кодекс створено для захисту прав, свободи людини та громадянина. На захист усіх учасників кримінального провадження, їх законних інтересів. Для повного розгляду кримінальної справи, покарання винуватців, та відстоювання прав невинних.
Стаття 3. Основні визначення КПК
Стаття 3. Основні визначення КПК
- Члени сім’ї/родичі - Чоловік, дружина, мати, батько, син, дочка, вітчим, мачуха, дід, бабця, рідний брат, рідна сестра.
- Головуючий - Суддя котрий веде розгляд справи, приймає рішення щодо процесуальних дій, та керує суддями.
- Державне обвинувачення - Дії прокурора у суді, з метою обвинувачення для забезпечення кримінальної відповідальності порушника.
- Досудове розслідування - Стадія що наступає після внесення кримінальної справи, у Єдиний Реєстр Досудових Розслідувань (ЄРДР) та закінчується після закриття досудового розслідування, або направлення до суду клопотання.
- Досудове слідство - Етап досудового розслідування, в якому йде розслідування злочинів.
- Дізнання - Етап досудового розслідування, в якому йде встановлення кримінальних злочинів.
- Дізнавач - Службова особа НПУ, СБУ, ДБР або НАБУ, котра здійснює розслідування, та встановлення кримінальних злочинів.
- Кримінальний кодекс Центральної України - Нормативно-правовий акт, що визначає кримінальну відповідальність.
- Керівник досудового розслідування - Головний слідчого управління, уповноваження особа котра є діючим вищим керівником правоохоронної структури, який відповідає за проведення розслідування кримінальної справи.
- Керівник прокуратури - Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури.
- Кримінальне провадження - Процесуальні дії, досудове розслідування та судове провадження, за скоєння дій зазначених у ККУ.
- Обвинувачення - Ствердження про скоєння особою злочину передбаченого ККУ.
- Прокурор - Сторона обвинувачення у суді, діє у межах своїх повноважень.
- Слідчий - Уповноважена службова особа НПУ, СБУ, ДБР або НАБУ, котра здійснює досудове розслідування.
- Сторони кримінального провадження -
Обвинувачення: прокурор, слідчий, дізнавач та потерпілий.
Захист: адвокат, підсудний.
Захист: адвокат, підсудний.
- Суддя - голова суду, діє в межах своїх повноважень та Конституції Центральної України.
- Судове провадження - Процесуальні дії такі як, підготовка справи, розгляд кримінальної справи, вислуховування обох сторін, винесення вердикту.
Стаття 4. Проведення кримінального розслідування відбувається незалежно від місця вчинення злочину.
Глава II - Загальні положення кримінального провадження
Стаття 5. Загальні принципи кримінального провадження включають у себе права, свободи людини та громадянина, верховенство права, законність, рівність громадян перед законом, невідворотність відповідальності, принципи справедливості, гуманізму та демократизм зазначені у Конституції Центральної України.
Стаття 6. За відсутності обвинуваченого, та/або підозрюваного, форма кримінального провадження повинна відповідати загальним положенням, зазначених у Главі I.
Глава III - Учасники кримінального провадження
Стаття 7. Правосуддя за кримінальним провадження здійснюється згідно цього кодексу.
Стаття 8. Склад суду
1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею
одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою
цієї статті.
2.Суддею одноособово розглядаються кримінальні справи в суді першої інстанції,
за винятком певних випадків.
3. Справи з покаранням позбавлення волі на строк понад 10 років розглядаються
колегіально (троє суддів) за клопотанням обвинуваченого.
4. Справи з довічним позбавленням волі розглядаються колегіально (троє суддів)
або судом присяжних за клопотанням обвинуваченого.
5. Апеляційне провадження відбувається колегіально (не менше трьох суддів), крiм
виняткових випадків.
6. Кримінальне провадження у вищому антикорупційному суді здійснюється колегіально (троє суддів).
Стаття 9. Територіальна підсудність всіх судів Центральної України поширюється на всі області.
Стаття 10. Предметна підсудність судів Центральної України, визначається згідно з законом.
Стаття 11. Предметна підсудність визначається на етапі подання клопотання.
Стаття 12. Склад суду визначається згідно до закону, і включає суддів які мають необхідну кваліфікацію.
Стаття 13. У випадку необхідності, склад суду може доповнюватись асистентами згідно законодавства.
Стаття 14. Повноваження прокурора. Прокурор є головним у стороні обвинувачення та представляє інтереси держави. Прокурор відповідає за представлення доказів і аргументів, що підтримують обвинувачення, і забезпечує, щоб суд вирішив питання відповідно до закону. Також прокурор може бути ініціатором досудового розслідування, маючи доступ до всіх матеріалів справи, доручати виконання слідчих дій, та повідомляти особу підозру.
Стаття 15. Прокурор та інші уповноважені посадовці, можуть передати ведення досудового слідства іншим органам, у випадках неефективності або інших обставин, котрі унеможливлюють виконання своїх повноважень відповідним органам.
Стаття 15.1. Справу котра доручена НАБУ, забороняється передавати іншим органам.
Стаття 15.2 Прокурор та інші уповноважені посадовці, можуть скасовувати незаконні/необгрунтовані постанови слідчих, прокурорів нижчого рівня, НАБУ та САП.
Стаття 16. Підозрюваний - Особа котра затримана по підозрі вчинення кримінального правопорушення, повідомлена про підозру або про яку складено підозру.
Стаття 17. Обвинуваченим - Особа, щодо якої подане клопотання у суд.
Стаття 18. Права підозрюваного:
Глава II - Загальні положення кримінального провадження
Стаття 5. Загальні принципи кримінального провадження включають у себе права, свободи людини та громадянина, верховенство права, законність, рівність громадян перед законом, невідворотність відповідальності, принципи справедливості, гуманізму та демократизм зазначені у Конституції Центральної України.
Стаття 6. За відсутності обвинуваченого, та/або підозрюваного, форма кримінального провадження повинна відповідати загальним положенням, зазначених у Главі I.
Глава III - Учасники кримінального провадження
Стаття 7. Правосуддя за кримінальним провадження здійснюється згідно цього кодексу.
Стаття 8. Склад суду
1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею
одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою
цієї статті.
2.Суддею одноособово розглядаються кримінальні справи в суді першої інстанції,
за винятком певних випадків.
3. Справи з покаранням позбавлення волі на строк понад 10 років розглядаються
колегіально (троє суддів) за клопотанням обвинуваченого.
4. Справи з довічним позбавленням волі розглядаються колегіально (троє суддів)
або судом присяжних за клопотанням обвинуваченого.
5. Апеляційне провадження відбувається колегіально (не менше трьох суддів), крiм
виняткових випадків.
6. Кримінальне провадження у вищому антикорупційному суді здійснюється колегіально (троє суддів).
Стаття 9. Територіальна підсудність всіх судів Центральної України поширюється на всі області.
Стаття 10. Предметна підсудність судів Центральної України, визначається згідно з законом.
Стаття 11. Предметна підсудність визначається на етапі подання клопотання.
Стаття 12. Склад суду визначається згідно до закону, і включає суддів які мають необхідну кваліфікацію.
Стаття 13. У випадку необхідності, склад суду може доповнюватись асистентами згідно законодавства.
Стаття 14. Повноваження прокурора. Прокурор є головним у стороні обвинувачення та представляє інтереси держави. Прокурор відповідає за представлення доказів і аргументів, що підтримують обвинувачення, і забезпечує, щоб суд вирішив питання відповідно до закону. Також прокурор може бути ініціатором досудового розслідування, маючи доступ до всіх матеріалів справи, доручати виконання слідчих дій, та повідомляти особу підозру.
Стаття 15. Прокурор та інші уповноважені посадовці, можуть передати ведення досудового слідства іншим органам, у випадках неефективності або інших обставин, котрі унеможливлюють виконання своїх повноважень відповідним органам.
Стаття 15.1. Справу котра доручена НАБУ, забороняється передавати іншим органам.
Стаття 15.2 Прокурор та інші уповноважені посадовці, можуть скасовувати незаконні/необгрунтовані постанови слідчих, прокурорів нижчого рівня, НАБУ та САП.
Стаття 16. Підозрюваний - Особа котра затримана по підозрі вчинення кримінального правопорушення, повідомлена про підозру або про яку складено підозру.
Стаття 17. Обвинуваченим - Особа, щодо якої подане клопотання у суд.
Стаття 18. Права підозрюваного:
- Право дізнатись котрі статті інкримінують особі.
- Право бути повідомленим про свої права.
- Право на захисника, та особисту зустріч з ним до та після допиту.
- Право відмовитись від відповідей на запитання
- Право давати пояснення або відмовитись від них.
- Право на перевірку обґрунтованості затримання.
- Право збирати та подавати докази.
- Право брати участь в процесуальних діях.
- Право задавати питання, та робити зауваження під час процесуальних дій.
- Право подавати клопотання, для забезпечення безпеки, та правильності проведення процесуальних дій.
- Право подавати відводи.
- Право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
- Право отримувати копії усіх процесуальних документів.
- Право на оскарження рішення/дій/бездіяльності учасників процесуальних дій.
- Право вимагати відшкодування шкоди за неправомірні дії учасників процесуальних дій.
Стаття 19. Права обвинуваченого:
- Право брати участь під час судового розгляду.
- Право вимагати допиту свідків обвинувачення, та свідків захисту.
- Право вільно висловлювати свою думку, щодо судового процесу, а саме клопотань та учасників.
- Право збирати та подавати докази.
- Право на виступ у судових дебатах.
- Право на ознайомлення з матеріалами судових дій, та рішень.
- Право на оскарження рішення/дій у суді, та отримувати інформацію про стан розгляду апеляції.
- Право відмовитись від досудової доповіді.
- Право брати участь у створенні досудової доповіді.
Стаття 20. Підозрюваний та обвинувачений мають інші процесуальні права, передбачені цим кодексом.
Стаття 21. Обов’язки підозрюваного та обвинуваченого:
Стаття 21. Обов’язки підозрюваного та обвинуваченого:
- Прибути до уповноваженого учасника процесуальних дій, за його вимоги. Якщо немає змоги прибути у зазначений строк повідомити, про це.
- Виконувати покладені на нього законні обов’язки.
- Надавати правдиві показання під час допиту, підготовки досудової доповіді, або досудового розслідування.
Стаття 22. Виправданим у суді вважається особа, котра була обвинувачена, але виправдувальний вердикт набрав законної сили.
Стаття 23. Засуджений у суді вважається особа, котра була обвинувачена, та обвинувальний вердикт набрав законної сили.
Стаття 24. Адвокат, або законний представник
Стаття 23. Засуджений у суді вважається особа, котра була обвинувачена, та обвинувальний вердикт набрав законної сили.
Стаття 24. Адвокат, або законний представник
- Про залучення адвоката, або іншого законного представника прокурор повинен внести постанову, а суддя ухвалити її.
- У випадку суперечки інтересів адвоката, та підозрюваного/обвинуваченого, він має право відмовитись від нього.
- Адвокат має право на невідкладну зустріч з своїм підзахисним, у будь який робочий/вихідний день, за своїм рішенням, або рішенням підзахисного.
Стаття 25. Потерпілий та його законний представник. Ці особи є важливими у кримінальній справі. Потерпілий - особа котра постраждала/отримала негативні наслідки кримінального злочину. Ці особи мають право участвувати в судовому процесі, та подавати їх побажання щодо відшкодування.
Стаття 26. Також в кримінальному провадженні, можуть приймати участь свідки, та експерти.
Стаття 26.1. Свідки це особи, котрі були/володіють інформацією про обставини кримінального злочину.
Стаття 26.2. Експерти це особи, котрі проводять експертизи, та вносять свої свідчення.
Стаття 27. Відводи - це можливість відсторонити суддів, слідчих, чи інших учасників кримінального провадження від розгляду справи, через обставини що призводять до не об'єктивності розгляду справи.
Глава IV - Зміст та прийняття відомостей як доказів, їх приналежність та допустимість
Стаття 28. Докази - інформації/обставини, що можуть вплинути на судовий процес, та зіграти роль у прийнятті обвинувального або виправдувального вироку.
Стаття 28.1. Докази обов’язково повинні бути взяті легальним шляхом. Якщо вони не відповідають цьому пункту, їх не розглядають в суді.
Стаття 29. Належними доказами є ті, котрі підтверджують або спростовують якісь обставини, що мають значення у кримінальній справі.
Стаття 30. Недопустимі докази є ті, котрі отримані шляхом порушення Конституційних прав людини, або інших законів.
Стаття 30.1. Суд зобов’язаний відмовити у розгляді доказів, котрі порушили вищезазначені правила, зокрема:
1) Здійснення процесуальних дій, без дозволу суду на здійснення їх.
2) Отримання доказів, через нелюдське поводження, катування, застосування погроз.
3) Порушення прав на захист.
4) Отримання доказів, не повідомивши особу, що вона могла відмовитись від надання показань.
Стаття 31. Також недопустимими доказами є:
Стаття 26. Також в кримінальному провадженні, можуть приймати участь свідки, та експерти.
Стаття 26.1. Свідки це особи, котрі були/володіють інформацією про обставини кримінального злочину.
Стаття 26.2. Експерти це особи, котрі проводять експертизи, та вносять свої свідчення.
Стаття 27. Відводи - це можливість відсторонити суддів, слідчих, чи інших учасників кримінального провадження від розгляду справи, через обставини що призводять до не об'єктивності розгляду справи.
Глава IV - Зміст та прийняття відомостей як доказів, їх приналежність та допустимість
Стаття 28. Докази - інформації/обставини, що можуть вплинути на судовий процес, та зіграти роль у прийнятті обвинувального або виправдувального вироку.
Стаття 28.1. Докази обов’язково повинні бути взяті легальним шляхом. Якщо вони не відповідають цьому пункту, їх не розглядають в суді.
Стаття 29. Належними доказами є ті, котрі підтверджують або спростовують якісь обставини, що мають значення у кримінальній справі.
Стаття 30. Недопустимі докази є ті, котрі отримані шляхом порушення Конституційних прав людини, або інших законів.
Стаття 30.1. Суд зобов’язаний відмовити у розгляді доказів, котрі порушили вищезазначені правила, зокрема:
1) Здійснення процесуальних дій, без дозволу суду на здійснення їх.
2) Отримання доказів, через нелюдське поводження, катування, застосування погроз.
3) Порушення прав на захист.
4) Отримання доказів, не повідомивши особу, що вона могла відмовитись від надання показань.
Стаття 31. Також недопустимими доказами є:
- Показання свідка, котрий є підозрюваний або обвинувачений у цій кримінальні справі.
- Виконання ухвали на обшук майна, без участі адвоката. Адвокат повинен доказати факт недопущенності.
Стаття 32. Обставини що потрібно доказувати:
- Подія кримінального правопорушення (дата, час, місце, інші обставини)
- Вину обвинуваченого у кримінальному правопорушенні, форма вини, мета вчинення.
- Шкода яка була завдана кримінальним правопорушенням, розмір та вид шкоди.
- Обтяжуючі та пом’якшуючі обставини.
- Обставини для звільнення від кримінальної відповідальності.
Стаття 33. Збором доказів займається потерпілий, та його представник.
Стаття 34. Суд за власним переконанням, яке є повним, та неупередженим, спираючись на кримінальну справу, та закони.
Стаття 35. Показання - відомості, в усній/письмовій формі, отримані при допиті учасників кримінального провадження.
Стаття 36. Свідок зобов'язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду, а експерт-слідчому судді та суду.
Стаття 37. Речові докази та документи - особливі докази, котрі мають великий вплив на вердикт кримінальної справи. Можуть бути речі, фізичні предмети, зразки речовин тощо. Документами можуть бути офіційні записи, рішення експертів, показання свідків, та інші документи, що мають юридичне значення у справі.
Стаття 37.1. Речові докази, повинні бути представлені суду відповідно до норм та правил.
Стаття 38. Висновок експерта - фахове оцінювання експерта певної галузі, певного доказу, та внесення свідчень про даний доказ. Експерт робить аналіз, або дослід предмета, чи іншого доказу, що стосується його галузі, та виносить вердикт. Даний вердикт має вплив на кримінальну справу, та може змінити хід справи. Експерт у розгляді доказів повинен бути неупереджений, та об’єктивний.
Глава V - Фіксування кримінального провадження. Процесуальне рішення
Стаття 39. Процесуальні дії можуть бути зафіксовані, у протоколі, на носії інформації, або у журналі засідання.
Стаття 40. Рішення всіх органів досудового розслідування, слідчого судді, прокурора, суду.
Стаття 41. Форми судового рішення: Ухвала, Постанова, Вирок.
Глава VI - Повідомлення
Стаття 42. Повідомлення - процесуальна дії, за допомогою якої прокурор, слідчий, слідчий суддя, суд, повідомляє учасника кримінального провадження про проведення процесуальних дій або певне рішення.
Стаття 43. Учасників процесуальних дій повідомляють про процесуальні дії, у випадку якщо їх присутність не є обов’язковою.
Глава VII - Заходи забезпечення кримінального провадження
Стаття 44. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовується для досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Стаття 45. Заходи забезпечення кримінального провадження:
1) Повідомлення слідчим, дізнавачем, прокурором, судове повідомлення та основа для цього;
2) Застосування грошового штрафу;
3) Тимчасове обмеження у використанні спеціального права;
4) Спрямування особи у відставку з посади;
5) Тимчасове відсторонення судді від виконання обов'язків;
6) Тимчасова заборона доступу до речей і документів;
7) Тимчасове вилучення майна;
8) Арешт майна.
Стаття 34. Суд за власним переконанням, яке є повним, та неупередженим, спираючись на кримінальну справу, та закони.
Стаття 35. Показання - відомості, в усній/письмовій формі, отримані при допиті учасників кримінального провадження.
Стаття 36. Свідок зобов'язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду, а експерт-слідчому судді та суду.
Стаття 37. Речові докази та документи - особливі докази, котрі мають великий вплив на вердикт кримінальної справи. Можуть бути речі, фізичні предмети, зразки речовин тощо. Документами можуть бути офіційні записи, рішення експертів, показання свідків, та інші документи, що мають юридичне значення у справі.
Стаття 37.1. Речові докази, повинні бути представлені суду відповідно до норм та правил.
Стаття 38. Висновок експерта - фахове оцінювання експерта певної галузі, певного доказу, та внесення свідчень про даний доказ. Експерт робить аналіз, або дослід предмета, чи іншого доказу, що стосується його галузі, та виносить вердикт. Даний вердикт має вплив на кримінальну справу, та може змінити хід справи. Експерт у розгляді доказів повинен бути неупереджений, та об’єктивний.
Глава V - Фіксування кримінального провадження. Процесуальне рішення
Стаття 39. Процесуальні дії можуть бути зафіксовані, у протоколі, на носії інформації, або у журналі засідання.
Стаття 40. Рішення всіх органів досудового розслідування, слідчого судді, прокурора, суду.
Стаття 41. Форми судового рішення: Ухвала, Постанова, Вирок.
Глава VI - Повідомлення
Стаття 42. Повідомлення - процесуальна дії, за допомогою якої прокурор, слідчий, слідчий суддя, суд, повідомляє учасника кримінального провадження про проведення процесуальних дій або певне рішення.
Стаття 43. Учасників процесуальних дій повідомляють про процесуальні дії, у випадку якщо їх присутність не є обов’язковою.
Глава VII - Заходи забезпечення кримінального провадження
Стаття 44. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовується для досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Стаття 45. Заходи забезпечення кримінального провадження:
1) Повідомлення слідчим, дізнавачем, прокурором, судове повідомлення та основа для цього;
2) Застосування грошового штрафу;
3) Тимчасове обмеження у використанні спеціального права;
4) Спрямування особи у відставку з посади;
5) Тимчасове відсторонення судді від виконання обов'язків;
6) Тимчасова заборона доступу до речей і документів;
7) Тимчасове вилучення майна;
8) Арешт майна.